Stanisław Żurek
Wołyń! Wołyń!
wołyń ty do nieba!
wołyń ty do ziemi!
jak usłyszeć żywych
zakopanych w ziemi
wrzuconych do studni
spalonych w krzyku ognia
jak usłyszeć
gdy język ci wyrwano
jak zobaczyć
gdy oczy wydłubano
jak dotknąć
obciętej piersi kobiety
jak się modlić
do ukrzyżowanych
dzieci nie podbiegną
na sztachety nasadzone
jak psalm zaśpiewać
gdy kościoły zburzone
wołyń ty do nieba!
wołyń ty do ziemi!
Волинь! Волинь!
[Wołyń! Wołyń!]
волинь ти – до неба!
вoлинь ти – до землі!
як почути живих
закопаних у землі
вкинутих до криниці
спалених в крику вогню
як почути
коли вирвано тобі язик
як побачити
коли видовбано очі
як доторкнутись
відрізаних грудей жінки
як молитись
до розп’ятих
діти не підбіжать
насаджені на штахети
як заспівати псалм
коли в руїнах костели
волинь ти до неба!
вoлинь ти до землі!
przełożyła Ludmiła Siryk
Chodzę po Bieszczadach
wciąż chodzę po bieszczadach
choć już tylko w wyobraźni
i mgła na oczy moje siada
ale w sercu robi się jaśniej
z wołosatym nocami gadam
i swój krzyż dźwigam na tarnicę
z przebytych szlaków się spowiadam
nim stanę przed Jego obliczem
11 lutego 2016 r.
Ходжу по Бескидах
[Chodzę po Bieszczadach]
я постійно ходжу по бескидах
та тепер вже уявою тільки
душить плач але в їх краєвидах
серцю краще бо світла в них стільки
говорю з волосатим ночами
хрест важкий на тарницю несу
сповідаюсь за все поки стану
перед вічним ликом Його.
11 лютого 2016
przełożyła Ludmiła Siryk
Tryptyk
1. Wiara
ziarenko piasku
z którego
kiełkuje i wyrasta
skała
2. Nadzieja
ze słów tak często
wyrastają chwasty
że
sieję pod wiatr
3. Miłość
z ostrego
szczytu wierchów
zszedłem w dolinę
porastającą mchem
Stare Sioło, sierpień 1995
Триптих
[Tryptyk]
1. Віра
Зернятко піску
з якого
пророста й виростає
скала
2. Надія
зі слів так часто
вироста бур’ян
що
сію під вітер
3. Любов
із гострої
вершини гір високих
я зійшов у долину
що заростає мохом
Старе Сьоло, серпень 1995
przełożyła Ludmiła Siryk
Tańczący z wilkami
chwytałem się skał
i przelatujących ptaków
wiatr porastał moje włosy
jak trawa
smagany jego łodygami
goniłem życie
albo uciekałem
oczy źródeł były suche
wąwóz z zielonym niebem
wyprowadzał na połoniny
skąd było daleko
i gorzko
a ja
przeniknięty jej spojrzeniem
tańczyłem wewnątrz krwi
z płonącą pochodnią
wilczego echa
jeszcze tam trawa wydeptana
do samego brzegu
Stare Sioło, 25 lipca 1995 r.
Танцюючий з вовками
[Tańczący z wilkami]
хапався скель і
прилітаючих птахів
вітер білив і скидав мої коси
мов трава
різками його шмаганий
я гнав уперед життя
або від нього тікав
очі джерел посохли
яри із зеленим небом
виводив на полонини
звідки було далеко
і гірко було
а я
очами її проникнутий
танцював посеред крові
з палаючим факелом
вовчого еха
ще трава там витоптана
до самого берега
Старе Сьоло, 25 липня 1995
przełożyła Ludmiła Siryk
Fragment poematu
Watra (poema bieszczadzkie)
***
ikony madonny: twarze
naszych kobiet do których
pielgrzymujemy o zmroku
gdy wygasa w nas ogień
a las za plecami ciemny niepokój
ikony madonny: twarze
osmalone światłem, oczy
po wylewie rzek
słońcem prostują nam drogi
kolczaste
i popiół tulą w śnieg
twarze naszych kobiet: ikony
madonny w opuszczonych cerkwiach
domów
ocierając łzy żywiczne
strzegą nas od wiatrołomu
Фрагмент із поеми
Ватра (поема бескидська)
[Watra (poema bieszczadzkie)]
***
ікони мадони: лиця
наших жінок дo яких
ідем як паломники коли смеркає
коли вогонь у нас згасає
а за плечима ліс неспокій темний
ікони мадони: лиця
oсмалені світлом, очі
по повіні рік
простують нам сонцем
дороги тернисті
і попіл тулять у сніг
лиця наших жінок: ікони
мадони в oпущених церквах
домівках
витирають смолисті сльози
бережуть нас від бурелому.
przełożyła Ludmiła Siryk
